Дослідження перше : «Земля войовничих амазонок»

«Люблю свою Донеччину. Її степи, байраки, лісосмуги, терикони. Люблю і її людей, невтомних трударів землі, заводів, фабрик, шахт. Любив завжди, люблю й сьогодні, як мені здається, у годину негоди, асиміляції, байдужості моїх земляків-українців до національної культури, навіть до рідної мови , люблю її природу, дику , неповторну… » – так писав про цей край письменник-дисидент, побратим Василя Стуса – Олекса Тихий, наш земляк , який народився в селі Іжівка Костянтинівського ройону.

Перші поселення на території сучасного Донбасу сягають епохи палеоліту. Пізніше їх змінили кочові племена, які мчали донецькими степами з боку в бік. Тут побували елліни, скіфи, гунни, готи, кіммерійці, сармати, анти, хозари, печеніги та інші войовничі племена.

До речі, за свідченням батька історії Геродота, саме на півдні Донбасу висадилося плем'я амазонок, яких греки взяли в полон після битви біля Фермодонта. У морі амазонкам удалося захопити кораблі й перебити еллінів, але вони не знали морської справи й після довгого блукання прибилися до берега в районі сучасного Бердянська чи Маріуполя. Тут вони воювали із племенами скіфів, а пізніше скіфські вожді припинили ворожнечу й відрядили до амазонок своїх юнаків, які оселилися поруч. Із часом племена зійшлися, і дівчаток, які народжувалися в них, лишали амазонкам, а хлопчиків – скіфам.
Згадується цей край і в давньоруських пам'ятках. Саме сюди ходив своїм історичним походом князь Ігор, щоб «Дону шоломами напитися» (Доном називали нинішній Сіверський Донець). І обіцянки Ярославни «умочити бобровий рукав у річці Каялі», щоб утерти княжеві рани – теж про цю землю (нині про Каялу не відомо нічого, але деякі науковці вважають, що йдеться про річку Макатиху, під Слов'янськом).
Іще одна історична битва за участю руських князів відбулася в травні 1223 року на донецькій річці Калці. Туди вирушили, щоб стати на прю з монголо-татарами три Мстислави – галицький, київський та чернигівський із молодшими князями та їхніми дружинами. Саме тут русичі зазнали нищівної поразки (лише киян полягло в тій битві 10 тисяч), яка відкрила татарам шлях на Київ. І саме тут татари влаштували бенкет на тілах переможених, прикривши їх дошками.

Дослідження друге : «Де Савур- могила»

Довгий час після монголо-татарської навали донецькі степи лишалися безлюдними, за що й дістали назву Дике поле. Лише в XV–XVІ століттях, коли на Хортиці під проводом Байди-Вишневецького зародилася козацька держава, там почали будувати козацькі зимівники, які із часом переросли в поселення. Із таких зимівників виникли пізніше Ясинівка, Дружківка, Бахмут (із 1924 р. – Артемівськ), Горлівка, Селидівка (Селідове), Слов'янськ, Краматорськ.
Одна з козацьких сторож була на Савур-могилі заввишки 277,9 метра , за 12 кілометрів на південь од сучасного міста Сніжного. За легендою, вона виросла на місці загибелі хороброго козака-характерника Сави-Савура. Коли вартових зненацька захопила татарська сторожа, він до останнього відбивався, а його побратим Харциз облився смолою й підпалив себе, щоб попередити  Січ про небезпеку. І тоді земля піднялася вгору, щоб той вогонь було видно далеко. Це місце потім не раз згадувалося в народних думах і піснях. Серед них – і про Морозенка: «Поставили Морозенка на Савур-могилі: «Дивись тепер, Морозенку, на свою Вкраїну». Кажуть, що саме тут поховано славного козака. Відомо й декілька варіантів козацької думи про втечу трьох братів із турецької твердині Азова, за якою на Савур-могилі віддав Богові душу наймолодший брат, «піший-пішаниця», якому «пожар ніжки піджигав, кров сліди заливав, плач голову знемагав».
Форпостом козацтва, а разом із тим – і православ'я, став у ті часи відомий Святогірський монастир, який, за однією з легенд, започаткували монахи Києво-Печерської лаври після зруйнування Києва 1240 року ордами Батия. Сюди йшли козаки після звершення звитяжного подвигу, тут же розміщувалася козацька сторожа.
В універсалі Богдана Хмельницького, оголошеному в Білій Церкві 15 січня 1655 р., кордони земель Запорозької Січі на сході визначено так: «...від Самарських земель через степ до самої річки Дону, де ще до гетьмана козацького Предслава Лянцкоронського козаки запорозькі свої зимівники мали й те все, щоб непорушно навіки при козаках запорозьких лишилося». Однак у XVІІ столітті московські царі почали активно використовувати Святогірський монастир для квартирування своєї сторожі. Проти цього активно виступав слобідський полковник Іван Богун, який кілька разів намагався вигнати з монастиря царську сторожу. Як відомо, 1654 року після Переяславської ради він не присягнув на вірність московському цареві.
Після розгрому Запорозької Січі, Катерина ІІ подарувала південні землі, також і Святогірський монастир, який закрили, своєму фаворитові Григорію Потьомкіну. Обґрунтовуючи це рішення, імператриця заявила, що всі ці землі споконвіку належали Росії: «...хоч вони й становлять частину Малоросії, але, однак, не належали й не могли належати запорозьким козакам, тому що вони в самому своєму існуванні не мали жодного законного початку, отже, ніякої земельної власності, а їх (козаків. – Авт.) терпіли в місцях, де вони засіли, замість попередньої військової сторожі». Однак у кінці XVІІІ століття тут проживало 85% українців і 15% росіян.

  Донецька область на карті України

Карта Донецької області

Дослідження третє: «Дивосвіт моєї землі»

Донецька область має багаті природні ресурси. Тут є дивовижні місця і лікувальні джерела. Бальнеологічне значення мають Слов'янські солоні озера і джерела мінеральних вод. Національну цінність складають заповідні зони — Хомутівський степ , Крейдяна флора , Кам'яні могили , і Святогір'я . В останньому створено Національний природній парк України і „Святі гори“ . Унікальні природні лікувальні властивості має соляна шахта в м. Соледарі , де створений спелеологічний санаторій. Азовське узбережжя за оздоровчим ефектом — прекрасна рекреаційна зона.

Значним успіхом у роботі природоохороних організацій було створення регіональних ландшафтних парків Клебан-Бик , Донецький кряж , Меотіда , Половецький степ .

Хомутівський степ

Хомутівський степ — відділ Українського державного степового заповідника АН УРСР , розташований на Приазовській низовині ( Новоазовський район Донецької області ) на 1 028 га .

Заснований 1926 , 1961 увійшов до складу Українського державного степового заповідника АН УРСР і став н.-д. базою Інституту Ботаніки АН УРСР ; у ньому є музей (експонати місц. фауни та флори). X. с. -- єдина збережена ділянка різнотравно-типчаково-ковилових степів Приазов'я , в складі рослинности яких домінують ковила Лессінґа , ковила волосиста і типчак . Серед різнотрав'я багато рідкісних рослин: воронець , катран татарський , тюльпан Шренка , калофака волзька та ін. На вапнякових відслоненнях ростуть ендеміки : дріт скитський , льон Черняєва й ін. У X. с. гніздяться хохітва , дрохва , орел степовий , сіра куріпка , є степова гадюка та ін.; реакліматизований бабак , винищений у 20 ст.

 

 

Дослідження четверте: Заповідник «Кам'яні могили» та «Кам'яна бібліотека»

Наші знання про цивілізації далекого минулого весь час вдосконалюються. При цьому XX сторіччя дало ряд сміливих гіпотез і відкриттів щодо найвідоміших древніх культур: шумерської, вавілонської, єгипетської, індійської, давньослов'янської тощо. Сьогодні ми познайомимо читачів ще з однією гіпотезою, яка змінює фундаментальні уявлення про влаштування давнього світу, роль і місце в ньому нашої землі, наших святинь.

В квітні 1927 року на території сучасної Донецької та Запорізької області був заснований заповідник "Кам'яні могили".

Якщо розглядати його з історично-археологічної точки зору, то ця територія знаменита як місце поховання в курганних могильниках та біля їх підніжжя представників багатьох археологічних культур, починаючи від сучасників єгипетських пірамід і закінчуючи скіфами та половцями. З дохристиянських часів Кам'яномогильне урочище використовувалось в ритуальних церемоніях як культова місцевість впродовж чи не всього часу існування людини в Азовсько- Чорноморському регіоні. Саме тут, за однією із версій, відбулася відома битва на річці Калка між русичами і ченгісханськими ордами у травні 1223 року. Вибір саме цієї місцевості для доленосної для Київської Русі і для всього слов'янського світу битви, імовірно, не випадковий. З ним же пов'язані сміливі гіпотези сучасних дослідників древніх цивілізацій.

... За час від Геродота і Флавія до наших днів історична наука пережила чимало великих відкриттів. Але найбільш значущі з них перш за все були зв'язані не стільки з археологічними знахідками пам'ятників матеріальної культури, скільки із знахідками писемних джерел. З відкриттів останніх століть справжній переворот у світовій історії зробили дешифрування давньоєгипетського ієрогліфічного письма французьким ученим Ж.-Ф. Шампольоном (1822 р.), асіро- вавілонського клинопису німецьким філологом Г.Ф.Гротефендом та англійським дипломатом Г.К.Роулінсоном (1857 р.) і крітомікенської писемності англійським дослідником М.Вентрісом (1951-53 рр.).

Сьогодні історична наука, імовірно, знов стоїть на порозі сенсаційного відкриття. Відомий історик, фахівець з шумерології Анатолій Георгійович Кифішин (Кифішин Анатолій Георгійович - визначний мовознавець-шумеролог, доктор історичних наук, професор Інституту археології РАН), який займався розшифруванням петрогліфів численних гротів і печер Кам'яної Могили, дійшов висновку про існування в цих місцях в VII-III тисячоліттях до н.е. протошумерської цивілізації. Вже тоді, тобто 85 віків тому, ця цивілізація знала основи астрономії, секрети плавки металів, плуг і колісницю, мала свою писемність. Учений з повною відповідальністю стверджує, що більш давнього пам'ятника писемності історії, як Кам'яна Могила, ніде у світі поки що не відкрито.

Все це докорінно ламає існуючі досі уявлення про стародавній світ і осередки цивілізації, які, згідно з сучасними уявленнями, з'явились у IV-I тисячоліттях до н.е. в долинах великих річок Північно-Східної Африки та Південної Азії.

Вважається, що саме тут уперше зародились наукові знання, досягли відносно високого розвитку землеробство, архітектура, різні види мистецтва. Знову ж саме Стародавній Схід визнається прабатьківщиною писемності, яка вже пізніше в трансформованому та видозміненому вигляді поширилася поміж іншими народами Африки й Євразії. Якщо ж виходити з останніх досліджень кам'яномогильних ієрогліфів і рисунків, проведених Кифішиним, то можна припустити, що прабатьківщиною майбутніх великих цивілізацій були не Месопотамія, не долина Нілу, не Середземномор'я, а територія, яку займає тепер Південно-Східна Україна, тобто Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Херсонська області та Крим. У ту сиву давнину Кам'яна Могила була сховищем і поширювачем набутих знань людей епохи пізнього палеоліту, а потім мезоліту і неоліту. Відкриття й дешифрування знайденої тут протошумерської писемності (термін Кифішина) у прямому й переносному значенні змістили в просторі та в часі історію стародавнього світу. Що стосується віку писемності, то він збільшився зразу на три з половиною тисячоліття.

Довгорічні дослідження привели до відкриття більш ніж 500 гротів та печер, на стелях і стінах яких було знайдено декілька тисяч рідкісних наскельних зображень - своєрідної "кам'яної" бібліотеки. Хронологія цих зображень, на думку їх дослідників, охоплює великий історичний період - з XIV-XII тисячоліть до н.е. і до XII століття н.е. Кам'яномогильні малюнки наносилися на пісковик не фарбами, як, наприклад, у Франції, Іспанії або Північній Африці, а протирались або продряпувалися шматком гострого камінця, утворюючи своєрідні заглиблення, які інколи заповнювались чорною фарбою. Цей матеріал вимагав нетрадиційного підходу, всебічного аналізу і осмислення. Сумнівів не залишалося: перед А.Кифішиним було шумерське письмо, тільки більш архаїчне, ніж те, яке йому доводилось розшифровувати раніше. Перший напис, який він прочитав практично зразу, сповіщав: "Шара - цар країни і семи племен". Далі була складна, непересічна праця над розшифруванням обраних 61 гроту та 4-х сховищ, де збереглася унікальна бібліотека-архів - 130 написів- панно і 160 кам'яних табличок.

Менш як за рік (з 1994 р.) А.Кифішину вдалося зробити переклад та ідентифікувати з іншими відомими джерелами понад сорок написів. В основному вони носили релігійно-ритуальний характер. Було прочитано літопис, який зафіксував імена першої й другої династій протошумерських і шумерських царів. Відкривав довгий династичний ряд правитель на ім'я Думузі. Далі йшли Салькалямдук, Аіндугуд, Месломтаза, Ніндара...

Сьогодні існує тверде переконання, що 65 написів-панно належать до протошумерської і шумерської писемності VII-III тисячоліть до н.е. Ще стільки ж панно належать до мезоліту і пізнього палеоліту і датуються XII-VIII тисячоліттями до н.е. Один з таких написів в сучасній інтерпретації сповіщав: "На річці Нунбірду (річка Молочна) цариця Салькалямдук судом води правителя Маршага судила...". На думку перекладача, суд над Маршагом відбувався на Кам'яній Могилі в 2493 р. до н.е., що підтверджують і раніше прочитані ним шумерські документи. Цариця Салькалямдук - справжня історична особа, бабуся знаменитого засновника першої династії Ура, царя Месопотамії.

А.Кифішин стверджує: "Мною установлено, що архів Кам'яної Могили охоплює період з середини VII до середини III тисячоліть до н.е. Нижня дата чудово "засікається" архівами архаїчного Ура (2580-2504 рр. до н.е.) і Шурупака (2532-1083 рр. до н.е.) (мова йде про глиняні таблички, знайдені при розкопках цих давньошумерських міст). І в кам'яномогильних, і в шумерських написах фігурує цар Аіндугуд, цариця Салькалямдук, Маргаш, Месалім. Окремі написи з Кам'яної Могили, в тому числі дві - династії царів, були знайдені в Чатал Хююці (неолітичне поселення в Південній Туреччині). Вони датуються більш пізнім періодом, тому я відношу їх до копій, які зробили чаталхююцькі жерці, які побували на Кам'яній Могилі. Копії деяких кам'яномогильних написів є ще у Вербівці (розкопки поблизу м. Чигирина, Черкаська область). Є на Кам'яній Могилі згадки про бога вітру Енліле. Описані його діяння, страждання і смерть. В шумерській релігії цей бог вітру також є - про нього дійшли до наших днів дві поеми. На одному з кам'яномогильних панно я виявив палеолітичну карту річок України. На ній позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер, Молочна. Подібна карта була знайдена в 1971 році при розкопках архаїчного Ура. Порівнюючи ці карти, я переконався в їх разючій подібності: збіг стародавніх назв річок і їх богів, тотемні позначення.

В результаті я дійшов висновку, що Кам'яна Могила була головним святилищем протошумерських племен, а потім і шумерських держав Дворіччя, збирачем і розповсюджувачем величезної кількості інформації, яка, безперечно, зіграла роль у розвитку й формуванні багатьох етносів. Кам'яна Могила була в той час своєрідною Меккою, куди з усіх кінців світу збиралися жерці, могутні правителі і прості смертні. Жерці переписували і звіряли тут тексти, здійснювали жертвопринесення, царі вершили суди або вимолювали багатство і могутність. Що стосується протошумерської мови, то вона, скоріш за все, була мовою касти жерців, тому її знали і розуміли тільки посвячені. Пізніше цю архаїчну мову й письмо привласнили шумери і користувалися нею ще протягом 500 років. До речі, в ході розшифрування я виявив, що кам'яномогильним мудрецям були відомі плуг, колісниця, плавка металів. Вся ця інформація протягом тисячоліть зберігалась у суворій таємниці. Жерці вважали, що цими винаходами можуть користуватися тільки боги, але аж ніяк не прості смертні".

У своїх дослідженнях А.Г.Кифішин і ряд інших учених - В.Д.Даниленко, Б.Д.Михайлов, Л.І.Акимова - розглядають також питання перехрещення та взаємопроникнення культур різних народів і епох. Порівнюючи тексти шумерських епосів, старогрецьких міфів, Рігведи і Авести, Біблії, староруського (староукраїнського - прим. ред.) народного ритуального календаря з дешифрованими кам'яномогильними текстами, вона виявили дуже багато подібних сюжетів і тем. Учені переконані, що культура загадкової протошумерської цивілізації зробила величезний вплив на всі подальші культури, в тому числі і на слов'янську.

Очевидно, що набуті найдавнішою цивілізацією знання передавались не тільки прямим шляхом - із уст в уста або із рук в руки. До слов'янських народів писемність, релігія, наука прийшли скоріш за все ще й побічним шляхом - через Стародавню Грецію і Візантію. Проте це припущення потребує більш глибокого і різнобічного вивчення та осмислення. Однак, що безперечно, якраз Кам'яні Могили (Шу-Нун шумеро-аратських часів) стають сьогодні ключем до прочитання стародавніх "кам'яних книг" людства.

Радимо прочитати :

Книги:

• Годы и люди Донеччины.2- изд, допол /Авт сост В.И.Ляшко .-К.:Изд Европейского университета.-2004.-514с.
• Горелова, Л.Н. Зачарована долина. Путешествие по Северскому Донцу./Л.Н.Горелова.-Харьков .:Прапор,1990.-118с.
• Донбас заповiдний. Науково-iнформацiйний довiдник атл /За заг ред .
• С.С.Куруленка , С.В. Третьякова.-Донецьк :Донецька фiлiя,2003.-160с.
• Донетчина . Книга-фотоальбом .-Донецьк.:Донбасс.-2004.-256с.
• Донецкая область. Рекламное изд. Донецк,:Донбасс.-1987.-20с.
• Заповедная природа Донбасса . Путеводитель/Сост.А.З.Дидова.-Донецк: Донбасс,1983.-87с.
• Заповедная природа Донбасса . Путеводитель/Сост.А.З.Дидова. второе изд доп. -Донецк: Донбасс,1987.-168с.
• Заповедная природа Донбасса . Путеводитель/Сост.А.З.Дидова.-Донецк: Донбасс,1983.-87с.
• Заповедники Донбасса. Научно-популярные очерки/ Ред. В.А.Терехов.-Донецк: Донбасс.-1966.-142с.
• Заповедники СССР. Справочник /Под ред . Бородина А.М..-М.:Лесн пром.-1980.-240с.
• Заповедники СССР .Заповедники Украины и Молдавии./Под ред. Соколова В.В..-М.-Мысль,1987.-270с.
• Земля тривоги нашої ( За матерiалами доповiдi про стан навколишнього природного середовища в Донецькiй областi у 1999 роцi).-Донецьк :Новий мир,2000.-124с.
• Земля тривоги нашої. Матерiали доповiдi про стан навколишнього середовища в Донецькiй областi у 2000 роцi. –Донецьк :Новий мир,2001.-136с.
• Земля тривоги нашої. Матерiали доповiдi про стан навколишнього середовища в Донецькiй областi у 2001 роцi. –Донецьк :Новий мир,2002.-108с.
• Земля тривоги нашої. Матерiали доповiдi про стан навколишнього середовища в Донецькiй областi у 2002 роцi. –Донецьк :Новий мир,2003.-157с.
• Земля тривоги нашої. Матерiали доповiдi про стан навколишнього середо вища в Донецькiй областi у 2005 роцi. –Донецьк :Новий мир,2006.-108с.
• Ивашин , Д.С. Горы Артема. -Иллюстрированный путеводитель /Д.С.Ивашин.-Донецк .:Донбасс.-1980.-40с.
• Книга о Донбассе. Природа. Люди. Дела. Издание второе , перер, и допол..-Донецк :Донбасс.-1977.-113с.
• Лужанский С.С.Щедрость зеленого друга. Научно-популярные очерки/ С.С.Лужанский.-Донецк:Донбасс.-1984.-192с.
• Моложавенко В.С. Зачарованный Донец. Путеводитель/В.С.Моложавенко.-Донецк:Донбасс,1976.-87с.
• Омельнович В..М. Природные ресурсы Донецкой области/В.М .Омельнович.- Донецк: Донецкое книжное издательство.-1963.-83с.
• Осычнюк В.В. Хомутовская степь. Путеводитель. Изд . второе, доп. /В.В.Осычнюк .-Донецк.:Донбасс.-1981.-24с.
• Памятники природы Донетчины. Путеводитель./ Сост Р.Г.Синельников.-Донецк.:Донбасс.-1979.-95с.
• Панова Л.С.Каменные могилы. Путеводитель. Изд второе испр, доп./Л.С.Панова .-Донецк.:Донбасс.-1981.-19с.
• Природно-заповідний фонд Української РСР. Реєстр-довідник об 'є ктів /За ред..М.А.Воїнственського.-К.:Урожай.-224с.
• Рева М.Л. Зеленое богатство Донбасса. Научно- популярный очерк /М.Л. Рева.- Донецк: Донбасс.-1976.-109с.
• Слюсарев С. Природа Донбасса. Краеведческие очерки/С.Слюсарев.- Донецк :Сталинское областное издательство,1955.-113 с .
• Слюсарев С. Природа Донбасса. Научно-популярные очерки Третье изд, доп./С.Слюсарев.- Донецк :Донбасс.-1988.-175с .
• Тарасенко Г.Н. География Донецкой области, Пособие для учителей и школьников/Г.Н. Тарасенко .-Донецк: Центр подготовки абитуриентов,1998.-104 с.

 

Статті із періодичних видань:

• Гамор Ф. Гармонiя людини i природи./Ф.Гамор // У рядовий кур 'єр.-2003.- № 213.- С. 13.
• Капуста Т. Перспективи заповiдних територiй /Т.Капуста // У рядовий кур 'єр .-2004.-14 жовтня.- С. 18
• Гетьман В. Де багато господинь,там хата неметена?/В.Гетьман // У рядовий кур 'єр .-2006.-31 сiчня.-С.6
• Гетьман В. Краса i цiннiсть заповiдних ландшафтiв./В.Гетьман // Кр. геог. тур.-2006.-№36.-С.3-7
• Парникоза И. Как сохранить украинскую степь.:/ И.Парникоза // Зеркало недели.-2007.-10 февраля.-С.17
• Гетьман В. Осердя нацiональної iдентичностi. /В.Гетьман // Кр. герг. тур.-2007.-№4.-С.5-7

 

Дослідження п'яте: «Одне із семи чудес України-Білокам'яні Святі гори»

Національний парк «Святі гори»

Нині в України існує 17 національних природних парків, серед яких і Святогірський. Він розташований у Донецькій області на 40 448 гектарах і репрезентує схилово-височинні ландшафти Донецького північно-степового краю з рідкісними екотипами — крейдяними відшаруваннями на корінних схилах Сіверського Дінця, вкритих реліктовою сосною крейдяною.
У цьому краї, серед традиційно техногенного ландшафту, яскравим діамантом виблискують напрочуд красиві у всі пори року білокам'яні Святі Гори. Вони рельєфно вирізняються на тлі Донецької височини, стрімко обриваючись у річкову долину Сіверського Донця. Антон Чехов називав тутешні місця Донецькою Швейцарією.
Сама річка бере початок у Росії і несе свої спокійні води до тихого Дону. Чого тільки земля Сіверсько-Донецька не відала!.. Про минулу бувальщину могли б розповісти кам'яні баби — печенізькі, половецькі, та, ба, їх уже жорсткі жорна невблаганного часу перемололи. Замість Дикого (половецького) степу тепер побачиш тільки занедбаний постіндустріальний ландшафт. Історія тут багатюща, описана і в «Слові про Ігорів похід». Переказують, що в тих місцях (можливо, у Святогірському монастирі) переховувався після половецького полону, новгород-сіверський князь Ігор.

На необхідність заповідання місця зростання борів із реліктової сосни крейдяної та неповторних заплавних і плакорних ландшафтів цього краю звернув увагу відомий ботанік В. І. Талієв ще на початку минулого століття. Комплексне обґрунтування необхідності створення на Сіверському Дінці національного парку підготувала у 1978 році професор Р. І. Бурда з колегами, а трохи згодом були пропозиції інших учених щодо виділення оптимальної площі та визначення меж майбутнього парку.

Національний природний парк "Святі Гори" був створений згідно з Указом Президента України від 13 лютого 1997 року № 135. Він був створений на базі ландшафтних заказників загальнодержавного значення "Гори Атрема" та "Святогірський" і став першим національним природним парком на лівобережжі України. Парк знаходиться в Слов'янському та Краснолиманському районах Донецької області й займає площу 40448,0 га , з яких 11878,0 га надані парку в постійне користування. За функціональним зонування територія парку розподілена на заповідну зону площею 2648,0 га , зону регульованої рекреації - 32098,0 га , зону стаціонарної рекреації - 1894,0 га та господарську - 3808,0га.

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів Донецького кряжа. В установі працюють 110 чоловік, з них у науковому підрозділі - 5, у службі охорони - 48 осіб.

Національний парк займає середню течію р. Сіверський Донець у межах Західно-Донецької схилової височинної області Донецької північно-степової провінції степової зони. Геологічний фундамент цієї території утворюють біла крейда та крейдоподібний мергель, що збереглися до наших днів з верхньокрейдяного періоду. Ландшафтне різноманіття території парку представляють л і сова хвиляста височина з чорноземами звичайними, що порізана балками, лощинами, ярами, заплавно-терасовий комплекс р. Сіверський Донець та її приток із лучними та лучно-болотними ґрунтами. Загалом ця територія являє собою своєрідний комплекс долинного ландшафту, що включає крейдяні останці плакору, яри та балки на правому березі головної водної артерії, її заплаву до 3 км завширшки і другу борову піщану терасу на лівому березі. На цьому фоні краєвиди Святих Гір виділяються особливою красою. Це білі крейдяні скелі й круті урвища правого корінного берега, що піднімаються над рікою на 100- 120 м .

Клімат у цій місцевості характерний для північної смуги степової зони - помірно континентальний, теплий, з посухами. Середня температура січня становить -6-7°С, мінімальна - -41°С, а липня - відповідно +22 і +39°С. При середньорічній температурі повітря +6-8°С тут випадає 470 мм опадів. Домінують східні і південно-східні вітри, які викликають суховії і пилові бурі.

Рослинний покрив території національного парку дуже різноманітний, що визначається різноманіттям його рельєфу, ґрунтового профілю та контрастністю мікрокліматичних умов. На значній частині території зростають типові широколистяні ліси віком 90-110 років з переважанням дуба звичайного та участю ясена, липи серцелистої, клену польового. У підліску переважають ліщина та клен татарський, рідше - бруслина бородавчаста та свидина. У трав'яному покриві майже скрізь домінує зірочник ланцетовидний. Неабиякий інтерес становлять ділянки, де переважають південноєвропейські та субсередземноморські види - егоніхон фіолетово-голубий, перлівка ряба, арум видовжений, живокіст кримський та інші. Уздовж надзаплавного валу другої борової тераси довгими перервними смугами ростуть переважно заболочені вільхові ліси, подекуди з березою, а на всій цій терасі - соснові бори. Луки і трав'яні болота трапляються фрагментарно, здебільшого у заплавах, де формуються дуже цінні комплекси лісової рослинності і водно-болотних угідь - осередки масового гніздування птахів.

Найбільше ботаніко-географічне значення мають крейдяні бори, сформовані сосною крейдяною - третинним реліктом, видом, занесеним до Червоної книги України. За даними багатьох учених, у XVIII ст. правий берег Сіверського Дінця біля Святогірського монастиря суцільно, аж до села Маяки, був покритий чистими крейдянососновими лісами, а дубові ліси траплялися лише невеликими острівцями. Пізніше широколистяні ліси почали витісняти соснові. Наприкінці ХІХ ст. площі крейдяних борів різко скоротилися, й зараз збереглися лише на окремих ділянках серед дубових лісів. У цих насадженнях відбуваються динамічні процеси взаємодії лісу і степу. В підліску буйно ростуть скумпія, глід, шипшина, а наземний трав'яний покрив майже цілком формується із степових видів. Серед інших цікавих особливостей рослинного покриву парку слід виокремити і сфагнові болота-блюдця, які у степовій зоні розташовані за крайньою південною межею свого суцільного поширення. У межах території національного парку виявлено 43 асоціації, занесені до Зеленої книги України. Це, насамперед, крейдяні бори, дубові ліси з грабом та кленом татарським, кретофільні і степові фітоценози, водні угруповання сальвінії плаваючої.

.

Загалом флора парку налічує 943 види вищих рослин, що складає половину видів, які зустрічаються на південному сході України. Визначну наукову цінність парку становить раритетний фонд флори. У межах національного парку охороняється 123 види рідкісних рослин, 48 видів занесено до Червоної книги України, 12 - до Європейського червоного переліку, 4 - до додатку 1 Бернської конвенції, 45 - є рідкісними для Донбасу і охороняються на місцевому рівні.

До Червоної книги України, крім сосни крейдяної, занесено сонцецвіт крейдяний, дворядник крейдяний, дзвінець крейдяний, шоломницю крейдяну, кострицю крейдяну, тюльпан дібровний, рябчика руського, булатку червону, коручку темно-червону, зозулинець блощичний та інші, а до Європейського червоного переліку - ранник крейдяний, жовтушник крейдяний, смілку крейдяну, гісоп крейдяний, дрік донський, полин суцільнобілий, глід український, пирій ковилолистий тощо.

У середній течії Сіверського Дінця збереглися характерні для Східної Європи фауністичні комплекси заплавних і нагірних дібров, хвойних лісів і степу. Всього на території парку мешкає 256 видів наземних хребетних тварин, у тому числі 43 види ссавців, 197 - птахів, 10 - плазунів і 9 - земноводних. У річці Сіверський Донець, в озерах і старицях водиться 40 видів риб та 1 вид круглоротих. Загалом на території парку охороняються 50 видів тварин (з них 40 хребетних), занесених до Червоної книги України, 12 видів, занесених до Європейського червоного списку та 114 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Природа національного парку та його околиць ще зберегла умови для існування багатьох рідкісних птахів, таких як скопа, тювик, змієїд, орлан-білохвіст, балобан, боривітер степовий, журавель сірий, ходуличник. У заплаві річки та байрачних дібровах зустрічається горностай - дуже рідкісний для Східної України вид, а у скелях крейдяних гір живе рідкісний для Європи птах - пугач. Серед інших видів ссавців тут можна зустріти "червонокнижних" видру та борсука.

Раритетний склад рослинного і тваринного світу можна назвати золотим фондом національного парку.

Серед рівнинних національних парків України, цей парк, безсумнівно, має наймальовничішу природу і є еталоном поєднання природної і культурної спадщини.

Унікальність парку визначається наявністю на його території своєрідних і неповторних природно-територіальних комплексів. Передусім це скелі над р. Сіверський Донець, крейдяні бори, а з лівого боку ріки, навпроти круч, - трьохсотлітня заплавна діброва насіннєвого походження. Серед цікавих природних об'єктів національного парку слід назвати урочище "Маяцька дача", яке репрезентує особливу сторінку в історії степового лісознавства й охорони природи. Тут на площі близько 5000 га сформувалися унікальні діброви, а в балці "Макатиха" цього урочища деякі лісові ділянки справляють враження первісного лісу. Ліси "Маяцької дачі" були взяті під охорону ще в 1704 році директивою Петра І, який наказав "описать заповедные Маяцкие леса и хранить их в пользу казны со всем вниманием". У цьому урочищі є рідкісна діброва з грабом звичайним, який знаходиться тут за межами східної межі свого суцільного ареалу.

На території парку розміщено близько 130 археологічних та більше 70 історичних пам'яток. Серед них особливий інтерес для відвідувачів парку становить Святогірський Свято-Успенський чоловічий монастир на мальовничому правому березі р. Сіверський Донець. Його архітектурний ансамбль XVII-XIX ст. складає основу комплексу пам'яток Святогірського державного історико-культурного заповідника, що входить до складу території національного парку. На початку XVII ст. тут вже існував православний Успенський монастир в печерах крейдяної скелі.

Справжньою перлиною заповідника є печерні храми з Миколаївською церквою, яка була збудована в XVII ст. на крейдяній скелі. Ця унікальна цегляна споруда з крейдяним вівтарем відтворює в камені традиції дерев'яної народної архітектури і є оригінальним витвором українського барокко в часи його найвищого розквіту.

До середини другої половини XIX ст. належать такі оригінальні споруди Святогірського ансамблю як Андріївська каплиця на крейдяній скелі, головний храм монастиря - Успенський собор, Покровська церква, Печерник, залишки Кирило-Мефодіївських сходів, меморіальна зона поховань відомих родин XIX ст. - Голіциних, Куракіних, Іловайських та ін. Велику пізнавальну цінність становлять печери на території колишнього монастирського Арсеніївського скіту "Святе місце", а також гора Фавор, де існувала Преображенська церква. Більша частина цих унікальних пам'яток культури нині реставрована і становить національне культурне надбання України.

Мальовничість ландшафту, багатство культурно-історичних пам'яток, лікувальні кліматичні умови, тривалий комфортний період для відпочиваючих обумовлюють високий рекреаційний потенціал території парку й створюють чудові можливості для цілорічного відпочинку, оздоровлення, лікування та туризму. До складу зони стаціонарної рекреації національного парку зараз входять більше восьми десятків діючих закладів, переважна частина яких зосереджена на території курорту "Слов'яногірськ". В безпосередній близькості до національного парку знаходиться курорт "Слов'янськ". У даній місцевості знаходяться солоні озера Ріпне та Сліпне з лікувальними сульфідними муловими грязями, а також хлоридно-натрієвою роповою водою. В рекреаційно-оздоровчих цілях використовуються також озера Вайсове та Лиман. На території національного парку є джерело мінеральної залізистої води з цінними лікувальними властивостями.

В НПП "Святі гори" розроблено п'ять туристичних маршрутів, організовуються екскурсії маркованою екологічною стежкою "Дубовий гай" та немаркованою стежкою атрактивно привабливими місцями.

Радимо прочитати:

• Фролова Є. День в Святогорске. /Э.Фролова // Негоциант.-2003.-№ 41.-С.12.
• Мартынов М. Древняя обитель возвращается верующим./М.Мартынов // Жизнь.-2004.-12 марта.-С.1
• Год духовности. Освящение Лавры - освящение Донбасса. // Газета в Газете .-2004.-18 марта.-С1
• Дойников Д. Святогорье станет курортно-туристическим центром Украины./Д.Дойников // Жизнь.-2004.-27 марта.-С.3
• Мармазов Р. Освящена Святогорская лавра. /Р.Мармазов // Ком прав.-2004.-28 сентября.-С.2
• Маринцев С. Освятили лавру и благословили мирян. /С.Маринцев // Донбасс.-2004.-28 сентября.-С.1,3
• Беловодская Н. Под глагодатью Святых гор./Н.Беловодская // Труд.-2004.-1 октября.-С.10
• Дойников Д. Влзрождение духовности во благо Донбассу. /Д.Дойников // Жизнь.-2004.-29 сентября.-С.1
• Вiдроджена святиня. // Урядовий ку р 'єр.-2004.-28 вересня.- С. 7
• Наш край возвысился лаврой. // Голос Донбасса.-2004.- № 1.- С. 1
• Русакова С. Святогорская лавра-духовный центр. /С.Русакова // Г азета в газете .-2004.-30 сентября.- С.4
• Бойко Н. Храм-залог успеха /Н.Бойко // Негоциант.-2004.-13 октября.- С.12
• Карпенко Е. Барон их всех благословил/Е.Карпенко // Донбасс.-2006.-1 июня.-С.23
• Журова П. Святогорье - центр экологического просвещение / П.Журова // Наш край.-2007.-7 марта.-С.1
• Дьякова О. Первоцветы Святогорья./ О.Дьякова // Наш край.-2007.-7.-С.5
• Национальному природному парку " Святые горы" 10 лет. // Наш край.-2007.-26 января-С.1
• :"Жемчужине Донбасса" 10 лет. (Святогорье) // Жизнь.-2007.-14 февраля .-С.1
• Абуков С. Основание Святогорской лавры/С. Абуков // Жизнь.-2007.-15 мая .-С.3

 

Дослідження шосте: «Історія, легенди, билини урочища Клебан-Бик»

Костянтинівка... Наша мала Батьківщина, Донеччина. Безкрайні ковильні степи, дим високих труб, терикони, цвіт акації - це все мій рідний край.

Кажуть : Донбас, яка природа? Яка красота? Всі знають , що це край екологічно тривожний, багато промислових підприємств, а значить багато відходів , що забруднюють землю, повітря, води. Так, це так, але ...

Сходить сонце. Заспівали пташки, скидається у річці риба, стрекочуть цвіркуни. Це Клебан-Бик.

29 лютого 2000 року сесія Донецької обласної ради прийня л а рішення (№ 23/11-256) про створення регіонального екологічного ландшафтного парку “Кл е бан- Бик”. Але наші предки ще 500 років тому примітили заповідний край Дикого поля. А саме в царській грамоті , яка датована 1500 роком указані кордони козацьких вольностей Запорожської Січі: “... река Орель, Святогорье, река Кривой Торь и урочище Б ычок ”. С 1720 года урочище Бичок називалось Клебіна. А з 1740 року –Кл е бан-Бик. Ця назва означає – впадина на воді. В середньовіччя тут були хутора Мала Катеринівка та Вишневий, де відставні козаки організовували зимівки. Місця були дуже добрі для проживання – річка мала чисту воду, багато риби, в лісах було багато дич ини , а про сінокоси нічого й казати.

Про ці місця в нашому місті ходять легенди, стар овинні билини , які дійшли до нас через тисячоліття.

Так один із місцевих краєзнавців –археологів завіряє нас , що в заплаві річки Бик , під горою, подобалось розбивати свій табір древнім воїнам. В тому числі і князь Ігор Святославович, який йшов на половців. … Я ніби бачу, як заходить сонце, виблискують щити, димляться вогнища , вариться юшка. Во їни після важкого переходу вмиваються в річці. П ' ють чисту, джерельну воду. Напувають коней...

А п ' ятнадцять років тому газета “ Труд” помістила розповідь очевидця ,який бачив в урочищі “Кл е бан-Бик” сні гову людину. Дуже сміялися над цією статтею місцеві мешканц і . Але від слух ів до п равди - один крок. І щоб пішли чутки, мабуть , були якісь події, що стали приводом до написання статті на такому високому рівні. Але й справді природа тут дуже чарівна, заворожує, навіює таємничість.

В Костянтинівському районі є місця, які є не тільки національним багатством, але й належать всьому людству. Як вважають вчені , в кам ' яно-вугільному періоді в цьому районі було тепле і неглибоке море. Називали його Пермське море. Жило там дуже багато тварин, а саме безхребетних . Навіть сьогодні , на лівому обривистому боці водосховища, зустрічаються зкаменілі залишки молюсків, коралів, різних рослин. Територія тут гориста, характеризується грядами, земля густо і глибоко порізана ерозією. То там, то там виступають корінні породи, що йдуть грядами. Дана природна територія являє особливу наукову та природоохоронну цінність , як єдине найповніше оголення картамирської та никитівської свит нижньопермських відкладень у Кальміус-Торецькій западині. Фактично тут на площі 60 га лежить геологічний пам”ятник природи “ Клебан-Бикське оголення”.

Флора оголення представлена байрачними лісами, де росте камнелюбна , сухостійка рослинність. В байрачних лісах росте дуб звичайний, ясень високий, в ' яз голий, клен польовий і ясенелистний та інші. Із різнотрав'я зустрічається в'язель строкатий, молочай Согієра, шавлія поникла, зопник колючий. Кущі представлені шипшиною, караганою, таволгою, гльодом, кизильником, терном та інші. На невеликій території мирно уживаються більше 200 видів трав ' янистих та дерево-кущевих порід.

Дуже багато рослин, що ростуть тут мають не тільки цінність , як лікарські трави, вони занесені до Червоної книги України. Наприклад, ковиль волокнистий, ковиль Лесінга і опушоколистий, полин український безвойлочний, рябчик російський, тюльпан змієлистний, шафран сітчястий ,сон трава.

Тваринний світ тако ж дуже різноманітний. З а вдяки наявності придатних нерестилищ водоймище має велике значення як місце відтворення аборигенної іхтіофауни. В самому водосховищі живуть більше 20 видів риб. На берегах живуть ящериці, вужі, гадюки, жаби, черепахи , вутки, фазани, куниці, зайці, косулі, кабани, єнотні собаки . Водно-болотні угіддя мають виключне значення для відтворення водоплавних видів птахів. Світ птахів –більше 150 видів.

Такий парк в нашому Костянтинівському районі перший. Ініціатива по створенню в районі такого парку належала керівнику райгосадміністрації Миколі Комарю ( депутату ВР від Костянтинівки та району). В районі була створена робоча комісія, яка займалася цим питанням. Керівником, майбутнім директором був назначений керівник екологічної інспекції М. Мешко. Спеціалістами обласного відділу заповідної справи було вивчено досвід створення і роботи декількох уже працюючих ландшафтних парків. М Мешко побував в ландшафтних парках “Кінбурська коса” , “Гранітно-степове побужьє” , “Дніпрорудське”, що в Миколаївській та Запоріжських областях.

Сьогодні уже шостий рік , як радує нас цей парк, загальною площою 1874 га . Кордони парку відмічені щитами , інформаційними та граничними охранними знаками. Сьогодні парк – музей природи для нас , костянтинівців , місто відпочинку та туризму.

В парку сьогодні побудована красива центральна садиба. Туристи можуть сьогодні не тільки помилуватися красивими ландшафтами, а й подивитися цікаві сюжети з життя парку , засняті на плівку. В перекладі на англійську мову “парк” означає великий декоративний сад, з стежками для прогулянок та майданчиками для ігр. Костянтинівські природолюби це поняття розширили. Уже зараз вони знайомлять відвідувачів з флорою та фауною заповідника. Крім цього готові показати унікальні геологічні відкладення. І це тільки початок. Є задумка розбити парк на дві зони. Перша буде створена по класичному англійському зразку –з тропами для прогулянок, майданчиками. А друга - заповідна. Закрита для вільного відвідування. Уже ведеться велика робота в цьому напрямку.

 

Сьогодні очолює парк директор, він же керівник служби охорони парку - Борис Жила. Він та його невеличка команда працює вдало. Під їх крило не так давно був переданий ландшафтний заказник ” Білокузьмінівський”. Там на 200 га розміщені геологічні пам ' ятники природи. Я так хочу розказати про цю красу...

Закінчується літо, осеніє... Земля відпочиває від літньої спеки. Яскраві кольори змінюються теплими тонами . Зелений наряд зміняється на всі кольори веселки. Крутиться в танку жовтий, багряний і вже почорнівший лист. А підсохші ковильні простори! Їх пепельні переливи під поривами теплого вітру на очах зміняють свої відтінки. І тут серед степної рівнини виростають крейдові виходи, які народилися кілька мільйонів років тому, на місці древнього моря. Під дією води, вітру, сонця ці відкладення набули казкових форм , які нагадують героїв билин та казок.

А ось у урочищі “Стінки” (сьогодні це ботанічний заказник), мабуть сам Господь Бог поставив свою багату ландшафтну відмітину. Всього на якійсь там сотні гектарів зібрав унікальне різнотрав ' я. Ботаніки тут нараховують більше 100 найменувань. Серед них занесені в Червону книгу України- птицемолочник Буше, тюльпан дубравний, ковила ворсиста , ковила Лессінга.

Сьогодні на території району виявлено немало незайманих куточків природи. Це балки Щуровська і Кравецька, (Саме балка Кравецька також одержала статус заповідника в 2000 році.) , урочища Осиново і Рідкодуб, є Оленівський ліс . Тепер заповідна територія Костянтинівського району збільшилась до 3090 га .

А про унікальну геологічну реліквію Донбасу “ Зкам'янілі дерева” і казати не приходиться. На території Кондратівської сільської ради чудом збереглося місто, де на поверхні лежать останки кам ' яних дерев , діаметром до одного метра. Це говорить про те, що на наших землях в кам ' яно-вугільний період (250 міл років тому) росли великі дерева араукарії. Які і створили в нашій місцевості кладові з вугілля. Дуже шкода, що з кожним роком ці закам'янілі пеньки зникають безслідно . І зовсім не з причині ерозії. А по вині людей. В усьому світі ми знаємо всього тільки кілька прикладів таких застиглих, закляклих в камені рослин. Як же треба їх берегти, охороняти, щоб було що показати нашим дітям.

2004 рік проходив на Донеччині як рік духовності . Унікальність, неповторність, оригінальність, індивідуальність...- цілу низку прекрасних епітетів можна згадати, розповідаючи про природні перлини нашої української, донбаської землі –заповідні ділянки, ще відносно збереженої , дикої природи. Адже природа, її сьогоднішнє становище –це також наша ДУХОВНІСТЬ. Кожний природній , чи історичний ландшафт земного материка, як і всяка людина ,що живе в ньому, має свої відмінні риси. Але , є як і серед людей є розумніші, добріші, багатші серцем , так і кожна природно-історична область, природнє урочище чи ландшафтна місцевість по-своєму індивідуальні, якісно визначені та генетично єдині. Все це - моя земля - моя Україна, моя Батьківщина, моя Донеччина! Славлю тебе!

Радимо знати:

• Скалообразне відслоєння , геол., 1972, Констянтинівський р-н, с. Білокузьминівка.
• Балка Кравецкая , геол., 15 га , 1975, Констянтинівський р-н, с. Іванопілля. Геологічні відслоєння.
• Дружківскі скам'янілі дерева , геол., 1 га , 1975, Констянтинівський р-н. Унікальне відслоєння.
• Клебан-Бикське відслоєння , геол., 60 га , 1975, Констянтинівський р-н, Клебан-Бикське водоймище. Єдине найповніше відслоєння пермських відкладень.

Радимо прочитати:

•  Марченко Н. Древние араукарии под защиту закона. (Запов еднику «Дружковские окаменелые дерев'я» присвоили статус геологического памятника природы»/Н.Марченко //Знамя индустрии.-2007.-16 января .-С.4.
• Марченко Н. Экологическ ому туризму - да! /Н.Марченко//Знамя индустрии.-2006.-21 ноября .-С.4.
• Гулько Р. Белокузьминовские меловые скалы - визитка Константиновского района/Р.Гулько//Константиновка на ладони.-2006.-15.-С.7 .
• Конык А. В Дружковке воруют камни (О уникальной геологической реликвии „Каменные деревья”)/А.Конык//Ком прав.-2006.-11 апреля.-С.14.
• Ващаный А. Огонь „сожрал” часть заповедника(Клебан-Бык)/А.Ващаный //Знамя индустрии.-2005.-1 ноября.-С.4.
• Фролова Э. Зеленый шум.(О развитии зеленого туризма в Донбассе(Клебан –Бык)//Негоциант.-2005.-9 февраля.-С.4.
• Жила В.Региональному парку „Клебан-Бык” 5 лет./В.Жила//Знамя индустрии.- 2004.-28 декабря.-С.4.
• Маринцев С. Войди в парк ...ландшафтный(Клебан-Бык) /С.Маринцев//Донбасс.-2004.-15 декабря.-С.4.
• Вовенко В. На дне пермского моря .Заповедные места Константиновского района)/В.Вовенко//Донбасс.-2004.-17 ноября.-С.6.
• Мешко Н. Кравецкая балка стала свалкой /Н.Мешко //Знамя индустрии.-2004.-20 июля.-С.4.
• Токачев А.Развитие экотуризма в Донбассе.(Заповедник „Клебан-Бык”)//Экологическая газета.-2004.-№21.-С.5.
• Бойко Л. Куртовка и Аризона –близнецы братья.(Окаменевшие деревья)/Л.Бойко//Знамя индустрии.-2004.- 11 мая.-С.3.
• Марченко Н. Жемчужное ожерелье Донбасса (Региональный парк „Клебан Бык”)/Н.Марченко//Знамя индустрии.-2004.-14 апреля.-С.20.
• В заповедном полку прибыло (Заповедники Константиновского района)//Знамя индустрии.-2004.-20 января.-С.4.
• Зоны в законе (Балка Кравецкая, Белокузьминовская и др) //Знамя индустрии.-2003.-15 июля.-С.3.
• Новоекатериновское обнажение//Жизнь.-2003.-11 сентября .-С.4.
• Пасечник В Причудливые изгибы Клебан-Быка/В. Пасечник //Донбасс.-2003.-11 октября .-С.4.
• Фролова Э. В надежде на «снежного человека» Удасться ли превратить «Клебан-Бык» в украинский «Диснейленд»?/Э.Фролова //Негоциант.-2003.-№46.-С.15.
• Евгеньева Э. Экслюзивная красота (Клебан-Быкский ландшафтный парк)/Э.Евгеньева //Знамя индустрии.-2002.-9 июля .- С.3.
• Мешко Н. Резерв нетронутый (В Константиновком районе заповедные территории увеличатся на 12000 гектаров )/ Н.Мешко //Жизнь.-2002.-1 марта.-С.3.
• Константиновский район. Региональный ландшафтный парк Клебан-Бык//Жизнь.-2001.-22 ноября.-С.14.
• Ландшафтного парку прибыло. (Клебан-Бык)//Знамя индустрии.-2001.-18 декабря .-С.2.
• Дивный парк - не мираж. (Клебан-Бык)//Знамя индустрии.-2000.-13декабря.-С.3.
• К рождению парка (Заповедник Клебан - Бык)//Знамя индустрии.-2000.-14инля.-С.1.
• Сохраним для потомков (Сесия облсовета о создании регионального ландшафтного парка « Клебан - Бык»)//Провинция.-2000.-12 апреля .-С.1.
• Там , где было теплое море. (О национальных парках «Донецкий кряж» , «Половецкая степь» , «Клебан- Бык»)//Знамя индустрии.-2000.-19 апреля.-С.4.

 

Список запропонованих нами сайтів про заповідники України.

nashkray . kiev . ua - Заповедники Украины. Донецкая область .

www.urr.org.ua/data - Донецькі привабливі екстріми .

www.dikoepole.org - Интеллектуально-художественный журнал "Дикое поле. Донецкий проект" .

www.bakhmat.org - Эколого-культуpный центp "Бахмат" Памятки природи Донецької області . Заповідники , парки, заказники Природні заповідники , заказники, парки та пам'ятки природи Донецької області Донецький кряж .

www.kmu.gov.ua/control/publish - Урядовий портал : Донецька область Донеччина відома комплексом споруд історико-архітектурного заповідника в Слов'яногорську, культурно-архітектурними спорудами в Артемівську, музеєм ...
Донецька область має 70 об'єктів природно-заповідного фонду, у тому числі філіали Українського степового заповідника , 6 заказників державного ...

urr.org.ua/data/articlesview - С целью сохранения уникального геологического памятника природы общегосударственного значения " Дружковские окаменелые деревья .

www.glavred.info/print. - Окаменелые деревья Алексеево-Дружковки
Здесь расположились взятые под охрану обнажения окаменелых деревьев , заповедная территория " Дружковские окаменелые деревья ".

www.bakhmat.org/ru/tour-conglom-ru . - Це балки Щуровська і Кравецька , (Саме балка Кравецька також одержала статус заповідника в 2000 році.) , урочища Осиново і Редкодуб …

http://greenpearls.iatp.org.ua - Національний екологічний центр України та управління заповідників і у національних парках України представляють - природно-заповідний фонд України. На цьому сайті можна знайти інформацію за такими тематиками: біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, пам'ятки природи.

http://www.aboutukraine.com/reserves - Заповідники України. Інформаційний ресурс, присвячений біосферним, природним заповідникам та національним паркам України.

http://www.carpathians.org.ua/ - Сайт "Українські Карпати: заповідні території" створено журналістською громадською організацією WETI при підтримці фонду Ч. С. Мотта та ІСАР "Єднання" в рамках програми "Екологічний шлях у майбутнє". На цьому сайті можна отримати змістовну інформацію про Українські Карпати, Східні Карпати, Карпатський біосферний заповідник, Горгани, Вижницький національний природний парк, національний природний парк "Синевир", Сколівські Бескиди, національний природний парк Ужанський, Карпатський НПП, Надсянський регіональний ландшафтний парк .

http://www.ccssu.crimea.ua/crimea/sights/landscap/index.html - На сайті представлено інформацію про ландшафтні пам'ятники Криму.

http://www.tovtry.km.ua - Національний природний парк "Подільські Товтри" . НПП "Подільські Товтри" є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, діє на підставі "Положення про національний природний парк "Подільські Товтри"" і підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

http://cbr.nature.org.ua/ - Сайт Карпатського біосферного заповідника.